Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України надіслала сторонам постанову від 13 березня 2007 року в справі за позовом Жовтяка Є.Д. до Президента України Ющенка В.А. про визнанння протиправним та скасування Указу Президента України від 24 травня 2006 року № 434/2006 «Про звільнення Є. Жовтяка з посади голови Київської обласної державної адміністрації» і поновлення на посаді.
 

        У вказанній постанові зазначаються підстави для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2006 року, якою скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду та ухвалу апеляційного суду Київської області про скасування Указу Президента України і поновлення Жовтяка Є.Д. на посаді  та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції, за винятковими обставинами.

       Зокрема, в постанові Судової  палати ВСУ від 13.03.07 р., що справа підлягає перегляду за винятковими обставинами в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї і тої ж норми права, і зазначається: «в обох справах (справа за позовом Піскуна С.М. та справа за позовом Жовтяка Є.Д. - прим. автора) предметом судового спору є питання законності звільнення особи з публічної служби.

       Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільненння з публічн6ої служби поширюєтиься компетенція адміністративних судів.

      У справі за позовом Піскуна С.М. до Президента України про визнання протиправним Указу від 14 жовтня 2005 року № 1441/2005 «Про звільнення С.Піскуна з посади Генерального прокурора України» Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 4 липня 2006 року визнанв необгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про необхідність залучення до участі в справі Генеральної Прокуратури України та Генерального прокурора як осіб, права та інтереси яких могли бути порушені, і , скасувавши всі ухвалені у справі постанови, прийняв нове рішення по суті спору.

     У справі, яка розглядається (справа за позовом Жовтяка Є.Д. - прим. автора), всупереч наведеному застосуванню правової норми у вищезгаданій справі, суд касаційної інставнції вказав на необхідність залучення до участі в ній в якості третьої ососби Київської обласної державної адміністрації, вважаючи, що цим рішенням  можуть бути порушені її права. При цьому Вищий адміністративний суд України зазначив, що чинне законодавство України не містить вимог щодо обов'язкового обгрунтування в Указі Президента України підстав припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій, та вказав на необхідність з'ясування у Кабінету Міністрів України, чому подання Президенту України з пропозицією звільнити позивача з публічної служби не містить передбаченого законом обгрунтування».

      Мотивуючи безпідставність висновків Вищого адміністративного суду України щодо притягнення в якості третьої особи Київської обласної державної адміністрації Судова палата в адміністративних спрвах Верховного суду України вказала, що «згідно зі ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

       Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту, є диспозитивним правом позивача. Жовтяк Є.Д. не завляв вимог про присудження заробітної плати чи іншого грошового утримання та інших вимог, вирішення яких судом можуть вплинути на права та обов'язки Київської обласної державної адміністрації, суд не залучав її до участі у справі в якості співвідповідача чи третьої особи без самостійних вимог.

   Частиною 2 статті 53 КАС України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залученими до участі в справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.

      Притягнення таких осіб до участі в справі є правом, а не обов'язком суду. Ні сама Київська обласна державна адміністрація, ні жоден з учасників процесу із заявами чи клопотаннями про її притягнення в якості третьої особи без самостійних вимог до судів не звертались.

     Постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не містять рішень, якими вирішувались би питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки Київської обласної державної адміністрації, тому вона не мала права на подачу касаційної скарги, а Вищий адміністративний суд не міг розглядати цю скаргу».

        Перевіряючи законність рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд України приходить до висновку, що ними повністю виконані вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України щодо завдань адміністративного судочинства, і вказує в постанові, що  «відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені в разі подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу.

         Оскільки у поданні Кабінету Міністрів України з пропозицією звільнити позивача з посади не зазначено жодної з передбачених ст. 30 Закону України «Про державну службу» підстав припинення державної служби, суд апеляційної інстанції, як до цього і суд першої інстанції, дійшов обгрунтованого висновку, що, вирішуючи питання про звільнення позивача з публічної служби, Президент України діяв всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції україни, ч.2 ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» і ст. 30 Закону України «Про державну службу», оскільки в Указі не обгрунтував правових підстав для звільнення позивача із займаної посади.

     Посиланння суду касаційної інстанції на необхідність з'ясування судом першої інстанції у Кабінету Міністрів України підстави внесення подання Президенту України на предмет звільнення позивача з публічної служби не можуть прийматися до уваги, оскільки ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень (Президент України - прим. авт.) , приймаючи відповідне рішення».

        Таким чином, проаналізувавши постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року, ухвалу  апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2006 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2006 року, «керуючись ст. 243 КАС України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

                                                п о с т а н о в и л а: 

      Скаргу Жовтяка Євгена Дмитровича задовольнити.

      Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2006 року скасувати.

     Залишити в силі постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2006 року.

   Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2  статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України».