|
Реплика Досліджуючи законодавство пов’язане з так званим імперативним мандатом я помітив сьогодні цікаву колізію (як мені здалось):
- у рішенні Конституційного суду України Справа N 1-15/2008 від 27 травня 2008 року (про імперативний мандат для "місцевих депутатів) визнано неконституційним положення лише - "щодо надання права вищому керівному органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій) приймати рішення стосовно відкликання депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, за виборчим списком відповідної організації якої він був обраний депутатом ради з "інших підстав, встановлених вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій)".
Інші підстави (не входження у фракцію, вихід із фракції за власною заявою, перехід в іншу фракцію) під сумніви не ставились.
А сьогодні скачав з сайту ВР Закон України "Про статус депутатів місцевих рад", так там стоїть примітка, що - "{Положення пункту 2 частини першої статті 5 втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 11-рп/2008 (v011p710-08) від 27.05.2008}." Тобто, виходить, що ВЕСЬ п.2, ст. 5 неконституційний, тобто якби виборчий блок (партія) немає жодних повноважень.
У рішенні Конституційного суду визнано неконституційними положення вказаних норм, лише “щодо інших підстав, встановлених вищим керівним органом”, а у тексті Закону, який розміщено на сайті ВР – вказано, втрату чинності положень цих статей, без вказівки на те, що дані норми ст. 5 втратили чинність лише в частині, що стосується “інших підстав”.
Таким чином, текст Закону, в редакції, яка розміщена на сайті ВР – не відповідає змісту змін, внесених КС.
Це може зіграти злий жарт із тими юристами, які скористуються цим законом з сайту ВР.
І цікаве інше – це помилка “перепесчиків”, чи свідомо хтось неправильно відобразив зміни встановлені КС, для того щоб норми про імперативний мандат не можна було застосувати взагалі?
|
