Висновок на проект Закону щодо відповідальності за заперечення Голодомору та Голокосту
Как ранее сообщалось, Президент Украины направил в Верховную раду перечень проектов законов, которые просил рассмотреть как первоочередные.
Среди этих проектов и проект закона "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо відповідальності за заперечення Голодомору)".
Мы решили без комментариев опубликовать Заключение на этот проект, подготовленное Главным научно-экспертным управлением Верховной Рады:
В И С Н О В О К
на проект Закону України
"Про внесення змін до Кримінального та
Кримінально-процесуального кодексів України"
Даний законопроект, як зазначається у Пояснювальній записці, має на меті встановлення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні як геноциду Українського народу та Голокосту як факту геноциду єврейського народу.
Відповідно до цього пропонується внести зміни до Кримінального кодексу України, доповнивши його новою статтею 442-1, якою передбачається кримінальна відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні як факту геноциду Українського народу та Голокосту як факту геноциду єврейського народу, а так само за виготовлення і розповсюдження матеріалів з таким запереченням.
Змінами до статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України встановлюється, що досудове слідство щодо справ про злочини, передбачені статтею 442-1 КК України, провадитиметься слідчими органів Служби безпеки України.
Слід зауважити, що раніше народними депутатами України Кендзьором Я.М. і Чубаровим Р.А. до Верховної Ради України був поданий законопроект № 2816 від 22.12. 2006 р. "Про внесення змін до Кримінального кодексу України" (щодо відповідальності за публічне заперечення факту Голодомору 1932- 1933 років, як геноциду українського народу), який концептуально і за основним своїм змістом тотожний даному проекту. У висновку на проект Закону № 2816 від 22.12. 2006 р. (№ 16/3-274 від 28.02.07 р.,) управління рекомендувало за результатами розгляду у першому читанні проект відхилити.
Проаналізувавши цей законопроект, Головне науково-експертне управління вважає за необхідне висловити до нього такі зауваження.
1. Прийнятий Верховною Радою України 28 жовтня 2006 р. Закон України "Про Голодомор 1932 - 1933 років в Україні", зокрема ст. 2, вимагає певної правомірної поведінки - публічно не заперечувати Голодомор 1932 - 1933 років в Україні, а у випадку порушення цієї норми відповідне діяння визнається протиправним.
Суб'єкт права законодавчої ініціативи вніс пропозицію криміналізувати (доповнити КК України новою ст. 442-1) діяння, пов'язані не тільки з публічним запереченням Голодомору 1932 - 1933 років в Україні як факту геноциду Українського народу, а ще й Голокосту як факту геноциду єврейського народу, а так само виготовлення і розповсюдження матеріалів з таким запереченням, тобто законодавчо визнати їх кримінально караним. Але достатньої правової аргументації на користь встановлення такого рівня відповідальності у Пояснювальній записці до проекту не надано.
Головним чинником, який має братись до уваги при вирішенні питання про доцільність криміналізації певної поведінки (дій чи бездіяльності), є суспільна небезпечність відповідної поведінки, тобто її об'єктивна здатність заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (див. ст. 11 КК України).
Окрім цього, оскільки у даному разі йдеться про криміналізацію діяння, яке є формою вираження певних поглядів та переконань, при вирішенні питання про доцільність такого рішення слід керуватись і положеннями частини третьої статті 34 Конституції України, згідно з якою здійснення права на вільне вираження своїх поглядів і переконань "може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя". Обмеження цього права з будь-яких інших мотивів було б неконституційним кроком.
Діяння, яке пропонується криміналізувати у даному проекті, є, за проектом, публічним запереченням певного факту, а насправді - запереченням політико-правової оцінки, яка офіційно дана публічному запереченню Голодомору 1932 - 1933 років в Україні відповідним Законом (щодо Голокосту єврейського народу такого закону в Україні немає). Однак сам факт висловлення (навіть публічного) особою незгоди з положеннями того чи іншого закону, а тим більш - з оцінкою певного факту чи історичної події не може вважатись суспільно небезпечним діянням, а тому не вбачається належних підстав для встановлення за нього кримінальної відповідальності.
До того ж пропонована у проекті норма є формою обмеження права на вільне вираження своїх поглядів і переконань, проте це обмеження не може бути коректно вмотивоване посиланням на будь-яку із підстав, з яких такі обмеження дозволяються частиною третьою статті 34 Конституції України.
З цієї причини виникає серйозний сумнів щодо відповідності запропонованої проектом норми вимогам Конституції України.
Таким чином, внесений законопроект з пропозицією про запровадження нової ст. 442-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за публічне заперечення Голодомору 1932 - 1933 років в Україні як факту геноциду Українського народу, Голокосту як факту геноциду єврейського народу, а так само виготовлення і розповсюдження матеріалів з таким запереченням, не узгоджується із загальновизнаними і закріпленими у законі теоретичними положеннями щодо засад кримінальної відповідальності, а також з положеннями Конституції України.
Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.
Керівник управління: В.І. Борденюк
