Беспредел к беспределу!

Ср, 12/03/2008 - 00:49

Черная доска

Суд апеляційної інстанції приймаючі нову постанову зазначив, що: „територіальна громада має право усувати порушення її прав будь - яким способами, не забороненими цивільним законодавством, та вимагати відшкодування завданої їй порушником шкоди".

При цьому суд вважає, що територіальна громада реалізовувала право на самозахист шляхом евакуації транспортних засобів, які порушують умови користування власністю громади. Саме право на самозахист, передбачене ст. 19 Цивільного Кодексу України, на думку суду і дало право на евакуацію транспортного засобу, належного позивачу.

Такий висновок суду є неправильним застосуванням матеріального права.

Відповідно до ст. 19 ЦК України, „1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст. 2 ЦК України, „1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права".

Таким чином, право на самозахист мають тільки фізичні та юридичні особи, а територіальна громада є учасником цивільних відносин, як суб'єкт публічного права, а не особою, і відповідно не має право на самозахист. Тим більше, суд не зазначив у постанові, коли саме територіальна громада реалізувала право на самозахист - коли приймали оскаржуваний нормативний акт, або коли безпосередньо евакуювали автомобіль, належний позивачуя

Неправильним застосуванням норм матеріального права є висновок суду про те, що територіальна громада має право усувати порушення її прав будь - яким способами, не забороненими цивільним законодавством. Знов ж таки, таким правом наділяються тільки особи (юридичні і фізичні), а територіальна громада має діяти тільки у спосіб, встановлений законом. Це закріплено в ст. 19 Конституції України, „...органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Але суд апеляційної інстанції не застосував зазначені норми права, що потягло прийняття незаконного рішення.

Посилання суду на ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування", ст. 20 Закону України „Про автомобільні дороги", ст. 6, 9 Закону України „Про дорожній рух", ст. 20, 34 Закону України „Про благоустрій населених пунктів", як на обґрунтування законності примусової евакуації транспортних засобів є хибним, оскільки жодна з зазначених правових норм не передбачає права органу місцевого самоврядування (територіальній громаді) приймати нормативні акти, які зачипають права громадян на володіння належним ним майном.

Якщо ж громадянин дійсно порушив правила зупинки та стоянки належного йому транспортного засобу, то він має бути притягнутий до відповідальності, передбаченої законом, яка на час оскаржуваних дій не передбачала такої відповідальності, як примусове переміщення автомобілю.

Ст. 6 Закону України „Про дорожній рух" встановлює компетенцію міської та районної Ради народних депутатів і міської та районної виконавчої влади, і не надає право міської Раді встановлювати додаткові, порівняно з діючим законодавством, санкції за порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів.

Оскаржуване рішення Одеської міської ради не є актом цивільного законодавства, оскільки ст. 4 ЦК України містить вичерпаний перелік суб'єктів, які мають право видання актів цивільного законодавства, серед яких відсутня територіальна громада.

Також це рішення порушує вимоги ст. 3 ЦК України, яка передбачає, що „1. Загальними засадами цивільного законодавства є: 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом".

Згідно ст. 316 ЦК України, „1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб". Відповідно до ст. 317 ЦК України, „1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном".

При примусовому (поза волею власника) переміщенні транспортного засобу на підставі оскаржуваного рішення Одеської міської ради, власник тимчасово позбавляється права користування ним, і таке користування залежить від волі інших осіб (ТОВ „Паркінг Люкс), якому відповідач Одеська міська рада делегувала право повертати транспортний засіб власнику тільки за умову сплати нав'язаних рахунків).

Ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", містить вичерпаний перелік рішень, які відносяться до виключної компетенції міської Ради, серед яких є п. 44 - „встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність".

Відповідно до статті першої 1 Протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року (ратифіковано ВР України 17 липня 1997 р., набула чинності 11 вересня 1997 р.), „Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 9 Конституції України, „Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України".

Відповідно до ст. 17 Закону України, „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", „Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права".

Так, в справі „Ятрідіс проти Греції", Європейський суд зазначив, що „Будь - яке втручання з боку державного органу в мирне володіння майном має бути законним: друге речення частини першої допускає позбавлення майна тільки „на умовах, передбачених законом"... розгляд питання про те, чи був забезпечений справедливий баланс між вимогами щодо загальних принципів суспільства і вимогам щодо захисту основних прав особи.. є доречним тільки тоді, коли встановлено, що конкретне втручання у право відповідає вимозі законності і не є свавільним".

Тобто тимчасове позбавлення (обмеження) права власності можливо тільки у випадках, встановлених Законом, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв незаконну постанову з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування і винесення нової постанови, якою позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Сподіваємося, що Вищий адміністративний суд України уважно розгляне касаційну скаргу за відсутністю впливу бізнес інтересу власників евакуаторів.

От СОКол-ЮрОбоз:

Публикуемый ниже текст решения Одесского апелляционного административного суда заслуженно занимает место на "Черной доске".

Мы также выражаем надежду, что и Совет судей Украины и Высший совет юстиции Украины, и Верховная Рада Украины дадут свою оценку действиям судей Стас, Битова и Джабурии, постановившим это решение.