КСУ оприлюднив ришення по справі "Про радіоактивні відходи"

     25 травня Конституційний Суд України оприлюднив прийняте  20 травня Рішення у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзацу третього частини четвертої, частин шостої, сьомої, восьмої статті 12¹ Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“ від 8 лютого 1995 року № 39/95–ВР в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року  
№ 1565–VI (далі – Закон № 39), частини сьомої статті 1 Закону України „Про систему оподаткування“ від 25 червня 1991 року № 1251–ХІІ в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року № 1565–VI (далі – Закон № 1251), абзацу другого пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає на території зони спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами“ від 17 листопада 2009 року № 1565–VI (далі – Закон № 1565) стосовно надання Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір відрахувань та порядок перерахування коштів збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження (далі - Збір).

     Згідно  з вказаними положеннями Закону № 39, Закону 1251 та Закону № 1565 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати:

     – порядок перерахування коштів Збору  на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, що здійснюється платником Збору щомісячно (частина третя статті 12¹ Закону № 39);

     – розмір Збору, який сплачують експлуатуючі організації (оператори) ядерних установок  за зберігання відпрацьованого ядерного палива у спеціалізованих сховищах, що визначається як величина відрахувань за одиницю відпрацьованого ядерного палива, яке передається на зберігання (абзац третій частини четвертої статті 12¹ Закону № 39);

     – розмір Збору, який сплачують підприємства з видобування і переробки уранових руд, що визначається як величина відрахувань за одиницю реалізованої кінцевої продукції (без урахування ПДВ) (частина шоста статті 12¹ Закону № 39);

     – розмір Збору окремо для кожного  об’єкта на підставі пропозицій органів  місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади за погодженням із замовником будівництва, що сплачується при будівництві нових підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок (частина восьма статті 12¹ Закону № 39);

     – розмір та механізм справляння Збору відповідно до  
Закону № 39 (частина сьома статті 1 Закону № 1251).

     Уряду України також доручено прийняти нормативно-правові акти щодо визначення напрямів та порядку надання соціально-економічної  компенсації ризику, порядку визначення розмірів відрахувань та порядку перерахування коштів Збору (абзац другий пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону № 1565).

     Необхідність  звернення до Конституційного Суду України автор клопотання обґрунтовує  тим, що вказаними положеннями Закону № 39, Закону № 1251 та Закону № 1565 Кабінет Міністрів України уповноважено визначати розмір та механізм справляння Збору, віднесеного до загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів), та закріплювати порядок щомісячного перерахування його коштів. Глава держави вважає, що в такий спосіб Уряду України делеговано виключні законодавчі повноваження Верховної Ради України встановлювати систему оподаткування, податки та збори.

     Вирішуючи порушене в конституційному  поданні питання, Конституційний Суд  України виходить з такого.

     Кабінет Міністрів України уповноважено встановлювати розмір та механізм справляння Збору, порядок перерахування його коштів на фінансування заходів соціально-економічної  компенсації ризику населення, йому доручено прийняти нормативно-правові акти щодо порядку визначення розмірів відрахувань та порядку перерахування коштів Збору. Тобто за Кабінетом Міністрів України закріплено повноваження визначати елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов’язкових платежів), які мають встановлюватися виключно законами України.

     Оскільки  встановлення порядку сплати і розмірів податків і зборів є виключно прерогативою закону, права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Основним Законом України не передбачено. Таке делегування порушує вимоги Конституції України, згідно з якими органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     З огляду на конституційні повноваження Верховної Ради України у сфері оподаткування конституційне повноваження Кабінету Міністрів України забезпечувати проведення податкової політики не передбачає права встановлювати загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) або визначати окремі елементи їх правового механізму регулювання. Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 23 червня 2009 року № 15-рп/2009.

     Таким чином, відповідно до конституційних положень право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України. Це повноваження передбачає і право парламенту визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов’язкових платежів), у тому числі розмір та механізм справляння Збору. Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує конституційний принцип поділу державної влади, що суперечить вимогам статті 6, частини другої статті 8, частини другої статті 19, частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України.

     У конституційному поданні заявлено клопотання визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини сьомої статті 12¹ Закону № 39, за яким обсяг відрахувань підприємств з видобування і переробки уранових руд на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, враховується при визначенні ціни кінцевої продукції.

     Аналіз  конституційного подання вказує на те, що в ньому не наведено правового  обґрунтування тверджень щодо невідповідності  Конституції України (неконституційності) частини сьомої статті 12¹ Закону № 39. Отже, є підстави для припинення конституційного провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“.

     Враховуючи  викладене та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції України, статтями 45, 51, 61, 65, 67, 69, 73 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України в и р і ш и в:

     1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України  (є неконституційними), положення:

     – частини третьої, абзацу третього частини  четвертої, частин шостої, восьмої статті 12¹ Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“ від 8 лютого 1995 року № 39/95–ВР в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року № 1565–VI, частини  сьомої статті 1 Закону України „Про систему оподаткування“ від 25 червня 1991 року № 1251–ХІІ в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року № 1565–VI стосовно надання Кабінету Міністрів України повноваження визначати розмір відрахувань та порядок перерахування коштів збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження;

     – абзацу другого пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає на території зони спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами“ від 17 листопада 2009 року № 1565–VI в частині доручення Кабінету Міністрів України прийняти нормативно-правові акти щодо порядку визначення розмірів відрахувань та порядку перерахування коштів збору на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження.

     2. Положення частини третьої, абзацу третього частини четвертої, частин шостої, восьмої статті 12¹ Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“ від 8 лютого 1995 року № 39/95–ВР в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року № 1565–VI, частини  сьомої статті 1 Закону України „Про систему оподаткування“ від 25 червня 1991 року № 1251–ХІІ в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року № 1565–VI, абзацу другого пункту 3 розділу ІІ „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає на території зони спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами“ від 17 листопада 2009 року № 1565–VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

     3. Припинити конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини сьомої статті 12¹ Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку“ від 8 лютого 1995 року № 39/95–ВР в редакції Закону України від 17 листопада 2009 року № 1565–VI на підставі пункту 2 статті 45 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України „Про Конституційний Суд України“.

     4. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. 
 

      Повний  текст Рішення  буде розміщено на офіційному сайті  Конституційного  Суду України www.ccu.gov.ua. 

Прес-служба КСУ